Коли літа у сріблі потонули,
А ти свій келих щастя недопив,
Не нарікай ніколи на минуле –
Допоки маєш час, живи, люби.
Радій тому, що мав і що ще маєш,
Цінуй у людях щирість, доброту,
І що удари долі ще тримаєш,
І що вогонь життя ще не потух.
Ніколи не радій чужому горю,
Аби твоє обходило твій дім,
Не торжествуй, як виграєш у спорі,
Шукай розраду в людях і труді.
Ніколи не кажи собі ніколи,
Бо проти долі, друже, не попреш,
Адже життя – це власна твоя школа
І лан, де жниво тільки ти збереш.
В житті людськім є речі надважливі:
Любов і віра у прийдешній день.
Людина тільки та бува щаслива,
Яку надія по життю веде.
5.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2023
автор: Ганна Верес