*****
Серденько моє сумує,
Плаче, наче немовля.
Ворог рідний край руйнує.
Вся від вибухів земля
Українськая двигоче.
Ворог і її, й народ
Дуже захопити хоче
І позбавити свобод,
Прав і волі, підкорити
Власній темній владі, та
Не удасться це зробити.
Не здійсниться ця мета
Зла його, бо захищають
Всі від ворога свій край
І щомиті наближають
Перемогу ту, що край
Ворогові, що лютує,
Та війні цій покладе.
І тоді в нас запанує
Мир, якого кожен жде.
Будемо ми в згоді жити,
Позабувши жах війни,
Що прийшлось нам пережити
В світлий, теплий час весни.
Більш не буде розривати
Ворог землю і серця,
Душі наші катувати.
Остаточного кінця
Час цей темний, лютий дійде.
В цьому впевнені ми всі.
Сонце злагоди все ж зійде
У своїй усій красі
Й буде ніжно всіх нас гріти.
Буде врешті кожен з нас
Світові й життю радіти
Дуже всюди й повсякчас.
Євген Ковальчук, 21. 03. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2023
автор: Євген Ковальчук