Перевесла квітучих суцвіть
піднялись від землі аж до неба,
весни запахом можна схмеліть,
бо її нектари' спити треба.
Вже наповнені келихи вщерть,
молодий їх підносить легіт,
огортає тебе круговерть
пелюсток і пташиний щебет.
Мило кліпають сонечка війками
і цілують-цілують галявину,
на берізці синичок двійко,
весняну' сповіщають цікавину.
Нарядилась черемха на бал,
переливами пишна сукня,
кида посмішку всім назагал
і взува на підборах туфлі.
А нарциси – які ж юнаки,
так залюблені у свою вроду,
все фіалкам шепочуть казки
про красиву свою породу.
А в саду он черешеньки квітнуть,
як зав'яжеться плід, буде всім новина,
що осяє всю землю привітно,
бо влива в мою душу надію весна.
Благодаттю мене огортає вона,
насолоду спиваю до дна,
і хмелію-хмелію від чар і вина.
О весна! Моя мила весна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А