Зарясніла, мов з небесного раю
Цвітом вишня - горлиця люба.
Мені тайну свою відкривають
Пелюсток неціловані губи.
Обпікаюче душу багаття
Зве і бджілку і пташку веснянку.
Угорі неба синє латаття
Розгорається цвітом серпанку..
Тихий став, батьківська хата,
Та нема що сказати нікому.
Той, хто міг мене привітати
Відійшов вже до вічного дому.
Може то за межею, хто знає,
Що до часу не можем пізнати
Білим цвітом душа озоряє
Тих, хто уміє любити й страждати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2023
автор: Йосип Петрик