Конвалії стривожено й казково
Дивились білосніжними очима.
Весна ступала садом тихо, кволо...
Війна їй вовча всі дороги вкрила
Туманом, болем і чортополохом.
Несеться світом, мовби має крила,
Весни красу закутує болотом.
Природа вся стоїть в саду безсила.
І плачуть очі гірко сніжно-білі,
Схилилися конвалії в зажурі.
Кривавлять рани на змарнілім тілі,
Сади стоять задумливо похмурі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981777
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2023
автор: Незламна