(байка)
Йшли пастух і вівця колись
Аж за обрій, де сонце пада.
І пастух говорив: "дивись -
Я для тебе, як та лампада!
Я освітлюю шлях тобі -
Ти ж нікчемна і в цім причина:
Поводир я в твоїй судьбі
І ти слухатися повинна!
Бо пастух я, а ти вівця,
Тож вирішую все за тебе.
Є тут справа моя оця -
Бути ангелом світлим з неба!.."
Й так ішли вже вони давно
І тримаючи суть пастушу.
Тільки чортові - все одно,
Хто і як наплював у душу!
PS. гординя - гріх
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2023
автор: Шарм