Блакитні плачуть неба очі,
Стоять дерева - генерали...
В траві незайманій охоче
Жовті кульбаби розквітали.
Не нашептав їм вітер вранці,
Що десь летять до них ракети,
В кривавій чорній лихоманці
Танцюють в небі піруети.
Ростуть собі малі кульбаби,
Чекають втішного світанку.
Летять на них страшні нахаби,
По полю падають уламки...
І плаче небо синьооке...
Летять промінчики до хмари.
Життя було таке солодке.
Тепер воно... одні кошмари.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2023
автор: Незламна