[i]Сестрі Соні[/i]
Там, де юне цвітіння каштанів
Ніжать легіт і пошум Дніпра,
Вечори зустрічає багряні
Із вікна моя люба сестра...
Не тужи у ці днини пахучі –
Так, я знаю, нелегко усім,
Та затям: сонце зборює тучі,
Тиша завжди приборкує грім.
Ми, буває, удвох не ладнаєм –
Потім в роздумах посмак жалю...
Хай там що, я тебе, як ти знаєш,
Серцем щиро непутнім люблю.
Ти ж така в мене зроду єдина,
Як і наш неподоланий край –
В майбуття ще незнану країну
Ми пліч-о-пліч йдемо, пам’ятай.
Все частіше в цю пору розмаю
Бачу в згадках твій образ чомусь,
Тож у мреві смеркань присягаю:
Лиш зумію – до тебе вернусь.
[i]01.V.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2023
автор: Прозектор