Це зайшло вже занадто далеко,
переорана взимку земля
Ніч – синонім вже рік небезпеки,
сатана – рік синонім кремля
І вже звично дитина питає
й не дивує присутність сльози:
Якщо в Умані також світає,
то чому там мовчать голоси?
Може, Бога, насправді немає –
тільки сльози, страждання і кров?
Перерізана тиша трамваєм
«не на часі» спізніла любов…
Скільки нам ще дітей хоронити,
скільки іграшок ще принести
Щоб наситились вже московити,
щоб назавжди всі зникли мости?
Щоби йокнуло в Штатах й Берліні,
щоб забули манірність свою
Дуелянт достоєвський й Берніні,
«два Володьки» Сосюри в бою
Проміняли на форінти землі
на зерно обміняємо честь
Оголила війна всі таємні
закуточки життя перехресть…
Це зайшло вже занадто далеко
і не видно ще й досі кінця
Та не змусить «синдром небезпеки»
наші страхом забрати місця…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2023
автор: Тарас Слобода