Ракети знову,
як в сні поганому,
зорю ранкову
стрічають. В рваному,
на клапті, серці
пече безжалісно.
За крок від смерті...
Весна безрадісно
проходить друга вже...
Ракети заново...
Де ж ти, наш Боже? Де?
Зітри це марево,
дай нам збудитися
зі сну жахливого,
дай не стомитися,
вщент не розбитися
від горя сивого.
Ракети в просторі
над Україною...
Десь вибух, постріли...
Життя, безцінною,
горить світлиною
й увись здіймається.
Ніч змінить дниною.
Народ тримається.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2023
автор: Ксенія Фуштор