Тебе люблю я більш за все на світі,
Безцінний скарб ти мій, моє життя,
Адже без тебе, наче квітка в цвіті,
В мені ані думки, ні почуття
Так пишно не буяли би вовіки
На дивний світ, в якому я живу,
Не розтікалися б, неначе ріки,
У голові та тілі наяву.
Я знаю, що ти лиш одне, єдине,
Моє багатограннеє життя.
Коли мене раптова смерть поглине,
Не буде вже до тебе вороття.
Тому я намагаюся так жити,
Щоб зовсім не було на схилі літ
Шкода мені покинути, лишити
Навіки цей прекрасний білий світ.
Тебе, життя, я більш за все ціную,
Ціную кожную прожиту мною мить –
Коли радію я й коли сумую.
Адже народжений на світ я, щоби жить,
Хай що б не відбувалося на ньому,
Якої б долі я на нім не мав;
А також щоб робить, долаючи біль, втому,
Яких би якось раптом я зазнав.
Вогнем бурхливим ти в мені палаєш
Щомиті крізь думки та почуття
Й творити повсякчасно надихаєш,
Щоб мати світле, щасне майбуття,
А також щоби по собі лишити
Своєї праці найсолодший плід,
Щоб люди ті, що після мене жити
На цьому світі будуть, ним як слід,
Як певна виникне у тім потреба,
У певнім місці, у потрібну мить
Попід шатром звисаючого неба
Користувалися, щоб добре жить.
Євген Ковальчук, 11. 06. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2023
автор: Євген Ковальчук