[i]Занадто прозорі, аби зрозуміти...[/i]
Мене роздирали шалені печалі,
Мене підіймали несхо́дові сни.
Знаючи те, що постукає далі,
Все проводжала у темні віки.
Важила шалькою денні муари...
Тиснуло сіллю, але...я жила.
Знову і знову сміялась до пари,
Що линула вгору, мов чаша звена...
Той сміх божевільним здавався роману,
Якому трагічний писали кінець.
Вони все втішались моєму обману -
Бачили усміх, не смуту сердець.
І мало хто знав, як не всі, що згораю,
Що мию сльозами неспокій-зорю.
І бачили те, як захопливо граю,..
А я поверталась і знов - у пітьму...
24.04.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2023
автор: Сара Ґоллард