Колишеться в полі зріле жито....
По башту утоплений в землю танк.
Бої відгриміли, нема атак.
Дощами кров у безвісти змито.
Колосся тяжіє, хилиться вниз.
Горлає, приклика хлібороба,
Бо розродитись пора утробі!
Дощі наступають на п'яти близ.
Поле вирвами чорно прошито,
Міни підступнії причаїлись,
Полеглі сини нивою вкрились,
Скида зерно на голови жито...
Онде маки жаріють багряно.
На сумних пелюстках запечена кров...
Плачуть бані зруйнованих церков.
Вітер дзвони несе поминальні.
Волошок житніх потускніла синь.
Оплакують утрачені життя.
Сльозних оченят погляд в небуття.
Не обніме маму ніколи син...
02.05.2023
Chara Vinna
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2023
автор: Chara Vinna