«Як рідне…»




***

По  скляному  мосту,

Своєї  душі  --

Ступаю  я  тихо

У  лиха  тьмі

І...  серце  болить

За  світ  увесь,

Що  пада  незнанням

В  загибель  СМІ,

Якщо  лиш  не  стане

Кожен  цінувати

Загального  рівень

В  собі,

Як  рідне  в  житті,..

Бо

Міст  тріскає

Від  нагрузки  зла,

Яким  несемо  діла

Щоденного  бажання  :

Вкрасти  --

В  найближчого  свого,

Частку  життя

Його  необхідного  --

Свого  я..,

А  в  цьому  вбиваємо

Свого,  як  опору  --

Пізнання

Дух  святості,

Що  є  крихкий  --  у  собі,

Міст,  скляний,  нашого

Життя...
-------------------------------------------
25.04.2023;   Paris  (Aurora)
=======================

Автор  публікації  ::

:  Катинський  Орест  (Katynskyy  Orest)

======================================

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2023
автор: MAX-SABAREN