***
По скляному мосту,
Своєї душі --
Ступаю я тихо
У лиха тьмі
І... серце болить
За світ увесь,
Що пада незнанням
В загибель СМІ,
Якщо лиш не стане
Кожен цінувати
Загального рівень
В собі,
Як рідне в житті,..
Бо
Міст тріскає
Від нагрузки зла,
Яким несемо діла
Щоденного бажання :
Вкрасти --
В найближчого свого,
Частку життя
Його необхідного --
Свого я..,
А в цьому вбиваємо
Свого, як опору --
Пізнання
Дух святості,
Що є крихкий -- у собі,
Міст, скляний, нашого
Життя...
-------------------------------------------
25.04.2023; Paris (Aurora)
=======================
Автор публікації ::
: Катинський Орест (Katynskyy Orest)
======================================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2023
автор: MAX-SABAREN