[b]У[/b] кімнаті темній на столі
[b]Л[/b]едь пробрався чарівливий промінь,
[b]Ю[/b]но привітався до душі -
[b]Б[/b]ачу його нотки пестять скроні.
[b]Л[/b]егко, мовби чари в небесах
[b]Е[/b]нергійно світлом обійняли,
[b]Н[/b]а моїм лиці земна краса,
[b]А[/b] вона, мов зірка засіяла.
[b]З[/b] тих часів, як я була дитям,
[b]Г[/b]арно пам'ятаю диво казку,
[b]А[/b] у ній красунечки життя -
[b]Д[/b]отик Попелюшки - ніжна ласка.
[b]К[/b]личе мене спогад в тишині,
[b]А[/b] я, ніби лину в те дитинство,
[b]З[/b]анотую з радістю в душі
[b]І[/b] занурюсь знову в материнство.
[b]С[/b]кільки пролетіло вже років,
[b]Н[/b]е злічити і не передати
[b]І[/b] в тендітній святості рядків
[b]В[/b]міє казка до цих пір втішати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982130
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик