Стоїть мій клен, сережками колишіть,
А сонце сяє навкруги.
І молодії дві квітущіі вишні,
Сумують тільки, та плачуть, від туги.
Котра із нас до серця, до вподоби ? -
Дві вишні шелестят йому.
А він мовчить, як парубок немовби,
Струнка тополя занурена в пітьму -
Не бачить клена, та його сережок,
Бо вітер вихрем заграва.
Пелюстки сиплють вишенькі до стежок,
Неначе плачуть, в сонячні дива.
04.05.23.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2023
автор: Романьков