На небі засяяли зірки.
Дивлюсь на них сидячи в темноті.
А вони все сяють, виблискуюсь на нічному полотні.
Дим з цигарки литить у вись,
утворюючи білою стрічкою візирунки.
Тишина оглушає.
Нікого навкруги вже немає.
А зірки все сяють, виблискують в темряві.
Немов в маряві освічують мені шлях.
Без поспіху я йду по стежині додому.
Хочу розгадати їх дивну мову.
Що вони намагаються мені сказати?
Які таємниці розказати.
Мандруючи по небозводі, виблискуючи світлом знову.
Душить запах трав, які вже покрилися росою.
Цигарка тліє, закінчує своє життя, вітер забирає останні її міліметри і перетворює у порох.
Стікає час і от вже світає.
Зірки зникають до закінчення наступного дня.
Небо розцвітає, починаючи новий день
Нове життя, ще один схід сонця, яке зігріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2023
автор: Лимонна долька