В саду моєму тихо плаче вишня.
Летять сльозинки - білі пелюстки.
Краса її захоплива - колишня...
Зриває вітер сльози залюбки.
Летять повз мене, падають додолу,
Своєю легкістю торкаються руки.
Цілує вітер вишню, майже голу,
Й несе кудись мої сумні думки.
Краса стоїть стривожено казкова.
З журбою радість в танці обнялись.
Запахла щастям доля полинова...
Мені б спинити мить оцю колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2023
автор: Незламна