(із циклу Карашинські жита)
Комусь рідня Адам та Єва,
а я онук Силка Миколи.
Великими були дерева,
як не ходив іще до школи.
Хаток на вулиці з десяток,
де діточок збиралось трішки,
увечері ж було за свято
від білочки мені горішки,
дідусь приносив із бригади.
Де стріти він зумів руденьку?
Коли мою голівку гладив,
давав іще й цукерок жменьку…
Чи так було, чи тільки мрево?
Це не забудеться ніколи.
Комусь рідня Адам та Єва,
а я онук – Силка Миколи.
05.05.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982236
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2023
автор: Микола Соболь