Я бачив чарівливий сон
В цю ніч, що пахла бузиною:
У плачі білоцвітих крон
Зустрівсь неждано із тобою.
Пішли удвох ми вдовж галяв,
Де юних трав шуміла піна,
Й слова я ніжні промовляв
Тобі під провід солов’їний.
Узявши стан твій сплетом рук,
Дивився на вуста багряні –
Як швидшав серця ж дико стук
У тій дурманливій омані!..
Забув я свій дошкульний сум,
Що у думки надносив зливи,
Як зором пив твою красу..,
Нехай, зізнаюсь, дещо хтивим.
Не знав тоді я, що лиш сплю
У млі солодкої облуди
Й прокинусь, сповнений жалю
За тим, чого в житті не буде.
Бо все давно розставив час –
Хоч серце й рветься у надіях,
Та днини спільні ці для нас
Лише в моїх зелених мріях...
Тож хай у пору цю весни
Моїй душі і далі сниться
Твій образ, мов зоря, ясний
У чарі темрявого ситцю!..
[i]05/06.V.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2023
автор: Прозектор