...Отак його поклали у труну,
І натовп обступив, щоб попрощатись.
Кричала мати: "Дайте пригорну",
Бо смерть спішила з ним породичатись.
Здавалося, він встане і змахне
Гірку сльозу з обличчя побратимів,
І очі знов горітимуть вогнем,
Палатимуть на траурному гримі.
Не знає болю той, хто не ховав
Своє дитя у землю під сирени.
Холодної руки хто не тримав,
Не знає той, як кам'яніють вени.
...Отак встромили хрест у чорнозем,
І крик батьків змішався з криком пташки.
Іде війна, і падає, й повзе,
І ставить нашим воїнам розтяжки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2023
автор: Orlovsky