Чому воно буває так?
Було ж так сонячно і світло.
Тепер пече у душах плач,
здається, й слово наше згіркло.
Нема тих слів, щоб передати,
що я насправді відчуваю.
Болить душа моя, бо знаю,
хтось в полі маком проросте,
волошками на світ хтось гляне.
Здається й слово не цвіте
від того, що кажу, а в’яне.
А я так хочу, щоб цвіло…
щоб квітло слово наше рідне,
щоб було небо чисте й мирне,
блакиттю радувало всіх;
щоб скрізь лунав веселий сміх,
щоб у садах черешні спіли,
щоб матері синам раділи
і всім-всім весело було.
А я так хочу, щоб сміялись,
як і раніше, наші діти,
щоб розцвітали чорнобривці
і вишні простягали віти;
щоб всі додому повернулись,
і на душі було так світло…
і щоб раділи всі навколо,
і веселково слово квітло.
Чому воно буває так?
Було ж так сонячно і світло.
Тепер пече у душах плач,
здається, й слово наше згіркло.
Та вірмо всі! Прийде той час,
усмішка на вустах розквітне,
і заспіває, задзвенить
наше веселе слово рідне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2023
автор: Надія Башинська