Така весна, що ніби й не було.
Бузок ховає зледенілі квіти.
І небо сіє проросійське зло,
і не радіють першим зливам діти.
Бувало й гірше, кажуть, та давно,
як пізнавали диво – мирний атом.
Єдинорашське проростало зло,
яке тепер ми тужимся здолати.
Не все від Бога, є і навпаки.
Але чекає нас лиха година.
Збираються над Києвом круки
та не помре ніколи Україна.
07.05.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2023
автор: Микола Соболь