Це колись, ще за давніх-давен було,
За морями, де край землі,
Де жила та дівчина, ти чув його,
Дзвін ім‘я той – Аннабель Лі,
І дівчина жила ця любити щоб,
Та коханою буть мені.
Я був дитям, і вона дитям
За морями, де край землі,
Та любили любов‘ю любові більш
Я з моєю Аннабель Лі –
Так любили, що ангелів погляд пік
Їй услід і мені.
І це був той привід, давним-давно,
За морями, де край землі,
Щоб вітер холодом з хмар обдав
Красу мою, Аннабель Лі;
Вельможний родич враз прийшов
І щоб не була мені,
Сховав у склепі її мерщій,
За морями, де край землі.
Пів щастя ангелам хоч би того,
Їй заздрять вони й мені –
Так! – був це той привід (як знали всі,
За морями, де край землі),
Щоб обдав у ніч вітерець зі хмар,
Змерзла і вмерла щоб Аннабель Лі.
Та любов була наша любові сильніш
Тих, старші хто, ніж ми самі,
Більш мудрі хто, ніж ми самі –
Й ні з ангелів хтось у Небес вишині,
Ні з демонів з-попід землі,
Ніколи б не вкрали в моєї душі
Прекрасної Аннабель Лі.
Місяць не принесе в сни мої більш лице
Прекрасної Аннабель Лі,
Та без зір тих ночей, я у сяйві очей
Прекрасної Аннабель Лі,
В час приливу там я, ніч усю поряд я
Там де мила – де мила – де доля моя,
В її склепі, де край землі –
В тій, що морем звучить землі.
30.10.2023 Гречка Віталій
Annabel Lee
By Edgar Allan Poe
It was many and many a year ago,
In a kingdom by the sea,
That a maiden there lived whom you may know
By the name of Annabel Lee;
And this maiden she lived with no other thought
Than to love and be loved by me.
I was a child and she was a child,
In this kingdom by the sea,
But we loved with a love that was more than love—
I and my Annabel Lee—
With a love that the wingèd seraphs of Heaven
Coveted her and me.
And this was the reason that, long ago,
In this kingdom by the sea,
A wind blew out of a cloud, chilling
My beautiful Annabel Lee;
So that her highborn kinsmen came
And bore her away from me,
To shut her up in a sepulchre
In this kingdom by the sea.
The angels, not half so happy in Heaven,
Went envying her and me—
Yes!—that was the reason (as all men know,
In this kingdom by the sea)
That the wind came out of the cloud by night,
Chilling and killing my Annabel Lee.
But our love it was stronger by far than the love
Of those who were older than we—
Of many far wiser than we—
And neither the angels in Heaven above
Nor the demons down under the sea
Can ever dissever my soul from the soul
Of the beautiful Annabel Lee;
For the moon never beams, without bringing me dreams
Of the beautiful Annabel Lee;
And the stars never rise, but I feel the bright eyes
Of the beautiful Annabel Lee;
And so, all the night-tide, I lie down by the side
Of my darling—my darling—my life and my bride,
In her sepulchre there by the sea—
In her tomb by the sounding sea.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2023
автор: Віталій Гречка