Більше ми не впадаєм у розпач,
розіп'яті на хресті.
Думки наші чисті й прозорі,
слова наші прості.
Більше ми не кажемо:"відпусти їм,
бо не відають, що чинять"...
Господи, не прощай їх - вони знають, що роблять -
нехай у пеклі згинуть!
Більше ми не відчуваєм утоми,
не чекаємо кінця світу -
В темряві підвалів і сховищ
зростають НОВІ діти.
Більше ми не гендлюєм коханням,
не нудимось, не шукаємо вад.
Кожні наші обійми - останні,
кожна людина - сестра і брат.
І під ударами ракет і снарядів,
між палаючих руїн,
Ми чітко бачимо шлях у майбутнє,
що віднині - лише один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982567
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2023
автор: МАКСИМ САЛЬВА