- Отямся, брате. Ти живий?
Поглянь на мене, чуєш? Дихай.
Тепер позаду клятий бій,
Ми вже дали їм на горіхи.
Прокинься, братику, вставай.
Я поможу дійти до наших.
Ну піднімайся ти, давай!
Ти ж маєш слухатися старших.
Хапайся міцно, понесу,
Я покладу тебе на спину.
Піду крізь гради і грозу,
Але самого тут не кину.
Ну що я матері скажу?
Ти присягнувся повернутись.
Я зараз рану зав'яжу...
Ну не мовчи. Чого насупивсь?
І він поніс, і двічі впав,
І двічі знову піднімався,
І смерть від брата відганяв,
Але добрів, доповз, добрався.
У небо глянув сам не свій,
Вдихнув повітря і свободи.
- Ну як він, хлопці? Він живий?
- Живий. Ворушиться. Трьохсотий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2023
автор: Orlovsky