Бог і Весна

Поема

             Святій  Тройці
             зі  Святою  Богоматірʼю
             з  любовʼю  і  наповненням  присвячується



Сонце  вийде  —  щоб  землю  в  тобі
закруглять!..
бо  такі  вже  думки
вози  з  розумом  дуже  скриплять…


А  тепер  навпаки
є  вже  свіжі  думки…


але  людські  думки  —  вздовж
                                     землі
                               і  затиснуті  в  часу  лещата  —
                                                                   в  віки
й  вози  в  тиші  цій  —
               дуже  скриплять…
і  думки  ті  болять!!


мені  тишу  дарує
свята  Божа  Мати
як  те  добре!  —  те
                                     Бог  може  знати
Він  же  дав  вам!  —  весна!..
лиш  вся  —  Серце  —
                                                     й  Весна!!
це  така  Божа  Мати…


людям  все  —  Бог  як  ніби  здаля
і  здаля
ніби  дивиться  —
де  та  земля…
Бог  і  я  —  встанем  землю  в  тобі
закруглять!..
                 до-ре-мікають
                 мукають
                 ледве  із  криками-
                                 риками
                 дуже  в  Бога  болять
                 а  над  всім
                 нота  «ля»
                 як  дитинка…
                 —  як  людяність
                 а  чи  родинка
                 та  й  пісенька…
                 сама  мати  земля!
Пласкі  душі  —
такі  і  думки…


відсвіт  з  відсвітів  
падає
               в  світ  —
й  то  є  Божі  зірки…
а  як  Бог  через  мене
хотів  би  окрилить  
                 думки  —
так  як  Бог  —  Він
схотів  би  підняти
просвітити  ще  
материки!!
плазуни
плазуни
на  Тайвань
не  до  Бога  вони
бо  все  навпаки
й  що  це  з  нами?


яка  Тиша
мов  в  храмі  —
коли  вибухає  весна?
чи  не  так  то  Весна
є  жива,  що  в  мені,
і  воскресла  Вона??
що  Любов  —  і  Вона
Бог  і  Весна
вийде  й  сонце
щоб  землю  в  тобі  —  закруглять


запахтити  думки
і  триматися  дУмки
і  —  благовонню  злітать!!
я  сам  бачив  —  яка  ж  …
                                                 і  Вона  —
             Всевесна!!!
Вся  —  Землі  ж  —  і  не
             снилась  у  снах…


В  мені  
Бог  і  Весна  —  встану  рано
щоб  і  сонце  котить
встало  сонце!  —
щоб  землю  в  тобі  закруглять
встане  місяць  —  щоб  шерехи  світу
                                                                               рівнять…
одна  добра  щаслива  зрадлива
                         відображує  гладь
так  то  зорі
поодиноко  висять
                   і  за  гладдю
                   ще  гладь
всі  мов  дзеркало
Бога  відображають  й  бухтять  —
вози  з  розумом  дуже  скриплять…


й  от!  —  до  строку
що  в  дві  тисячі  років
й  позадзеркальних  то  днів  —
є!  
Бог  наш  в  мені!!!


Най  лиш  віра  у  світу…
чи  най  лиш  на  дні.  —
Сонце  ж  вийде  щоб  землю  тобі  —
закруглять!
одне  діло  є  —  вірувать,
інше  є  —  Бога  знать!
                   (знати  і  не  перешкоджати!!)
(як  Бог  тратиметься  у  мені
ароматами
і  ароматами
Сам  Себе  і  про  Себе
мов  медом  —  мене  учащати!
і  намащати…)
що  Він  —  є
бо  —  воскрес
що  воскреснуть  й  тупі  адресати
і  щоночі
й  щодня  —
свято  Вічністю
їх  напахчатиме!!!


09.05.2023,  ранок;
тепер  зайшло  на  свято  Переполовення
Пʼятидесятниці;
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982716
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2023
автор: Шевчук Ігор Степанович