Скільки ресурси тут можна жерти,
Все продавати своє за безцінь.
Потрібні кому скажіть конкуренти,
Постійно лякають підвищенням цін.
Немає майбутнього в цеї держави,
Вона ж бо зробила з усіх нас рабів.
Немає на дибло давно вже управи,
Залишать тут все на стариків.
Молоде покоління буде за кордоном,
Бійці всі із боєм повернуть жінок,
Не буде ніхто тут жити з позором,
Підуть у бій за народ , діточок.
Нас мародери тут обкрадали,
Життя людей вони продали,
Ми всі ції банди чомусь годували
І зброю також їм у руки їм дали.
Собі в убиток торгували,
Ми за зелені зруйнували
Усе прекрасне, що було.
А українці добре жили?
Їм тут достойно всім платили?
Тому й війна, ми ж батраки,
Усе життя на них роби.
Якщо свої вас не цінують,
Вам мізер платять та грабують,
То хто скажіть оцінить вас?
Для вас заводи тут збудують?
Вас конкуренти вже цінують?
Та вас до литки обдеруть.
Чого цікаво всі тут ждуть.
Китайська фабрика працює,
А решта так сировина,
Сусаніних у цім вина.
Не вийшовши із їх системи,
З якої вийти не дадуть,
Ресурси ж наші з кров'ю п'ють
Нічого тут вже не змінить,
Це ферма, свиней прийдеться ще кормить.
Лиш на словах звучить красиво,
То ви ще вірите у диво?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2023
автор: oreol