Боюсь потонути я… знову…

Боюсь  потонути  я...  знову...
Не  вмію  кохати  частково...
Пірнути,  у  незі  закованим,
До  тебе...  Так,  знаєш,  чудово:
Завмираючи  з  поступом  кожним
Пірнути  у  тебе  безпечно,
Зануритись  подихом  вітру,
Так  лагідно,  ніжно,  доречно...

Боюсь  потонути  я...  знову...
Боюсь  потонути...  Даремно?..
Ми  вкотре,  здається,  готові
Втекти  одночасно,  взаємно
В  провалля  жаги  й  насолоди,
Із  ризиком  -  щастям  палати,
Попри  небезпеки,  тривоги
В  минуле,  назад  повертати...

Боюсь  потонути  на  суші,
Мов  в  пекло  затягує  душі...

Боюсь  потонути  я...  знову...
Не  почутим,  як  завжди,  залишусь,
І  у  прірві  погинуть  розмови,
Потопаючи  в  тобі,  так  звично...
***
Я  боюсь  утонуть  в  тебе...  снова...
Не  умею  любить  половинно...
Утонуть,  словно  в  негу  закован,
Не  "для  всех",  как  ты  любишь,  картинно,
Умирая  лишь  по  миллиметру  -
Погружаясь  в  тебя  без  опаски...
Погружаясь,  с  потоками  ветра
И  тебя  вновь  затягивать  ласкою...

Я  боюсь  утонуть  в  тебе  снова:
Я  боюсь  утонуть...  а  напрасно...
Мы,  в  который  раз,  будем  готовы
Погрузиться,  вкушая  опасность
Оказавшись  внутри  быть  счастливыми
И  спиралью  не  выйти  наружу
На  который  зигзаг  непредвиденный...
Я  боюсь  утонуть  в  тебе,  слушай...

Я  боюсь  утонув  в  тебе  снова,
Не  услышанным  быть,  как  обычно...
Я  боюсь  не  услышать  ни  слова,
Утопая  в  тебе...  так  привычно...

ID:  864418
Рубрика:  Поезія,  Лірика
дата  надходження:  11.02.2020  00:01:33
©  дата  внесення  змiн:  11.02.2020  00:01:33
автор:  Володимир  Науменко
***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2023
автор: Володимир Науменко