Обсипається сад у віхолі,
Примхи вітер свої не стримує,
Вистиляє пелЮстки- пікселі
На картину трави килИмної.
Підрожевлює і підбілює,
Де лиш доторком , де заметами,
Випадковість рукою вмілою
Вистиляє стежину ведами.
Я читатиму непізнавану
Сама- веду утаємничену,
Вітер стишений поміж травами
"НамаскАр" пелюстками вишиє.
Бо одною для всіх оселею
Колисає Земля в незвідане,
Голубим і зеленим встелена.
Так для чого на ній горіти нам?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2023
автор: Lesya Lesya