Так хочеться жити, творити, співати,
Маленьких дітей у садочку навчати,
Радіти травичці, сонцю радіти -
Та тільки в війні ми змушені жити...
Життям це складно дуже назвати
Коли у твій дім прийшли супостати
Трощити, знущатись, вбивати людей
І зовсім маленьких невинних дітей...
Як кістка у горлі їм наша країна -
Така Неповторна! Найкраща! Єдина!
І тим "міротворцам" не зрозуміти,
Як можна свою Батьківщину любити!...
Я вірю! Я знаю! Усе у нас буде!
Бо сильні у нас і люблячі люди!
Міста відбудуєм, відновим заводи,
Бо ми є нащадки козацького роду!
Бо ми - українці! Ми нація сильна!
Землю в нас любить кожна людина!
Ми - українці! Ми славні віками!
Хто хоче нас "з'їсти",-
Той вдавиться нами!!!
29.04.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2023
автор: Любов Вечірко