Малесенька дрібка надії
На денці у когось жевріє.
Вслухається в тишу щоночі,
Вдивляється хлопцям у очі.
Не знає, що всує, все всує:
Ніхто і ніщо не врятує.
Загинув ще першого дня,
Як влізла до нас москальня.
Лежить при дорозі й не знає,
Як мама в молитві чекає.
Не дасть Бог матусі по вірі:
Убили дитину ту звірі.
Шепочуть над ним тихо клени
І кажуть, що він – безіменний.
Він номером три – на розп’ятті,
Така його доля на старті.
Відоме ім’я лише Богу,
Та він теж не скаже нічого.
Душа б’є крильми, мов та птиця
І плаче щоразу церквиця,
Не шлють у нікуди конвертів,
Тут заздрять живі трохи мертвим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2023
автор: Шостацька Людмила