Замовила Віра кави,
Перший раз в кафе прийшла.
Знайти може свою пару,
Бо приїхала з села.
Її по́други манили,
-Приїзди , Віро до нас.
Та одну враз залишили,
Зупинився в неї час.
А тут хлопці всі завзяті,
Запримітили дівча.
Почали її вмовляти,
З ними випити до дна.
Один взяв її за спину,
Інший поліз до грудей.
Всі дістали так дівчину,
Ішов сором від людей.
Віра вміла постояти,
Пройшла навики " Дзюдо".
Почала всіх розкидати,
Усім смішно так було.
Розлітались всі, як груші,
Успіху не було меж.
Вміння її по заслузі,
Запросив на зустріч мер.
-Вам вакансію надати?
Пронеслися Ви, як град.
На навчання оформляйте,
Там потрібно море знань.
Нам у мерію дівчину,
Що займається в " Дзюдо".
Поламає лихим спини,
Щоб неладно всім було.
Згодом Віра депутатом,
Їй вакансію дали.
Так гордився нею тато,
В шоці по́други були.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2023
автор: Валентина Ярошенко