Скільки ж століть Україна
Жила у неволі!
Душа її геть зболіла:
Над людьми ж сваволя.
Помарніло України
Знов личко красиве:
Вогонь всюди, дим, руїни,
Молитва за сина,
Що із ворогом воює –
Захищає волю,
Дніпро-батечка форсує –
Виборює волю!
Плаче серце її гірко,
Від горя німіє…
Крові свіжої вже ріки,
Луги, поля… в мінах.
Та не витече у море
Вся вода Дніпровська.
Ніхто й неньку не підкориь:
Ані орки з Омська,
Ані ситі московити,
Ні раби-буряти.
Прийде край кремлівській свиті –
Бог почне карати!
23.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2023
автор: Ганна Верес