Я, іноді, боюсь заснути...
Боюсь заснути і не встати -
у вічність канути, пірнути.
Боюсь спізнитися, проспати.
Боюсь не бачити світанок,
дощів не чути, не вдихати
повітря бажаного дзбанок.
А ще... а ще недочекати.
Не спиться зовсім, скоро ранок.
А карта - знову червоніє.
Крадеться місяць до фіранок,
а хтось в окопі зараз мріє
і щиро молиться, як вміє.
А Бог все чує і сивіє.
Болить, пече душа, німіє...
І знову виє! Вкотре виє!
І так не хочеться заснути,
а десь на денці серця ниє:
ще б раз у завтра зазирнути...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983154
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2023
автор: Ксенія Фуштор