Боюсь заснути…

Я,  іноді,  боюсь  заснути...
Боюсь  заснути  і  не  встати  -
у  вічність  канути,  пірнути.
Боюсь  спізнитися,  проспати.
Боюсь  не  бачити  світанок,
дощів  не  чути,  не  вдихати
повітря  бажаного  дзбанок.
А  ще...  а  ще  недочекати.
Не  спиться  зовсім,  скоро  ранок.
А  карта  -  знову  червоніє.
Крадеться  місяць  до  фіранок,
а  хтось  в  окопі  зараз  мріє
і  щиро  молиться,  як  вміє.
А  Бог  все  чує  і  сивіє.
Болить,  пече  душа,  німіє...
І  знову  виє!  Вкотре  виє!
І  так  не  хочеться  заснути,
а  десь  на  денці  серця  ниє:
ще  б  раз  у  завтра  зазирнути...




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983154
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2023
автор: Ксенія Фуштор