Я просто хочу тиші й трохи спокою
Невже я так багато в тебе прошу?
Не йди за мною сльозами в мінорі
Я їм не вірю, та і ти не хочеш
Заплакати несилу, бо так треба
Пустеля із байдужості не дасть
То лиш обов'язки, минулого потреба
Між нами прірва і важкий баласт
Обставин тих нікому не потрібних
Бо квіти справжності давно вже не цвітуть
Ти видихай і стань собі потрібним
Дощі тоді з полегшення впадуть.
08.04.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983184
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2023
автор: Квітка))