Він дивився і думав,
Яка ж вона дико-дивна,
Така сама не своя і така його.
І очі, глибокі, змістовні немов картина,
На ній море, небо і ще багато всього.
Він йшов від неї так легко,
І легко за нею двері...
Ось ключ, замок...
Так просто...її нема.
Він потім лишався
Текстами на папері,
І спогадом білим,
Де сніг, ліхтарі й зима.
Торкався руками,
А серце швидше не билось,
Ось плечі, долоні, голос...
Ні..не хотів.
Він її не кохав,
Та коли пішла, йому довго снились
Знайома блакить небес,
Глибина морів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2023
автор: Svetastik