І знову поїзд. Небо і поля
Малюють прапори на мокрих вікнах.
Чиясь земля – то є чужа земля.
Я тут вже рік, але ніяк не звикну.
Стара Європа – Дрезден, Прага, Рим...
Мости, собори, опери, руїни...
І хто б мені про що не говорив,
Нема у світі краще України.
Де вітер з моря й магія Карпат,
Де линуть дзвони схилами Печерська,
І кожен, хто військовий – наче брат,
Де мова не німецька і не чеська...
Де ти працюєш, не скажу "живеш".
Яке життя, якщо ти там без мене?
І я тут не живу без тебе теж –
Бездомна, все одно, що безіменна.
Розкраєне ракетами життя.
Я не одна, хто каже – "до і після",
Хто утікав за руку із дитям,
Кому в чужій землі бракує кисню.
Ми вернемося, доньки і сини,
З чужих осель до зболеного дому,
Який вціліє в згарищі війни,
Що почалася сотні років тому.
[i]Марґо Ґейко
Дрезден
13.05.2023[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2023
автор: Марґо Ґейко