Поставлю свічку на вікно, на спомин
Безвинних душ, що в муках відійшли.
....Морозом віяв охололий комин,
У комірчинах - дохлі мишаки.
…А перед тим на полі колосилась
Веселим співом нива золота…
Та в закромах натомість залишилась
Холодна пустка, ніби смерть німа.
І навіть сонце заповзало тихо,
Вечірній смуток огортав імлу...
Останні сльози...Їх було пролито
Ще вчора, як оговталась від сну..
Чи то було провалля лихолітнє,
Чи від судомів пам'ять підвела?..
Вона ж учора поховала діток!!!
А чоловіка тиждень як нема...
Знесилилась, Упала. Сон примара
Всмоктався в душу...Більш нема бажань.
Вже завтра відлетить вона у хмари,
Сьогодні ще накаже собі:"Встань.
Молися Богу, хай прийме до себе
Родину всеньку, і простить гріхи!"
Та сил нема. - "Господь, візьми на небо."-
Присохлі губи кровію зрекли.
Аж раптом засвітилося у хаті -
Посеред столу вишитий рушник,
Її синочки на пічній лопаті
Несуть хлібину, поруч чоловік!
І запах свіжоспеченого хліба
Наповнив серце, мов медовий дух...
Останній подих вже засяяв німбом,
І тільки вітер шибками зітхнув...
...Поставте свічку на вікно в кімнаті,
А в кого є - нехай розпалить піч.
Хай пам’яті тепло нагріє хату,
Зашурхотить опалим листям ніч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2023
автор: Neteka