Вигнанцям

Прокидаюсь  в  своєму  відсутньому  ліжку,
Умиваюсь  водою,  яку  відключили.
Знов  гортаю  свою  не  написану  книжку,
На  не  втілені  так  позираю  картини.

І  іду  на  роботу,  з  якої  звільнився,
Я  своїм  призабутим  і  втраченим  містом,
І  пишу  на  вітринах  трояндами  вірші,
І  захоплююсь  їх  неіснуючим  змістом.

А  коли  повертаюсь  кудись  -  не  додому,
Там  чекає  родина,  якої  немає.
І  беру  я  гітару,  давно  вже  пропащу,
Ненаписану  пісню  у  сутінках  граю.

І  пишу  повідомлення  татові  й  мамі,
Що  полинули  в  небо  в  обіймах,  як  пара.
І  виходжу  я  в  сад,  що  утратив  навіки.
І  в  потилицю  дивиться  дому  примара.

(присвячую  мамі,  а  також  всім  вигнанцям,  що  їх  чомусь  звуть  переселенцями,  чи  ВПО)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2023
автор: МАКСИМ САЛЬВА