Старий цей човен вже не попливе,
не мариться й щаслива випадковість.
Верба старезна - древо вікове,
свою з ним поділяє нерухомість.
Колише вітер стиха очерет.
Просмолене розтріскалося днище...
Надія на спасіння зникла вщент,
коли хазяїн став до Бога ближче
Закрила обрій хмара грозова,
формуються, десь там, важезні краплі...
А він лежить безпомічний в кущах
й не потребує, ні смоли ні паклі...
Важку ціну за вірність заплатив -
без догляду залишений навіки...
В шумливий очерет не запливти,
не снять йому вже ні ставки ні ріки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2023
автор: Олександр Холденко