А У НЕБІ ЯСНІ ЗОРІ

А  У  НЕБІ  ЯСНІ  ЗОРІ

А  у  небі  ясні  зо́рі,
Що  купаються  у  морі,
Місяченько  срібнолистий  з  ними  є.
Та  й  неначе  на  роздоллі,
Підійшли  вклонитись  долі,
Що  стежиноньки-доріженьки  снує́.

А  у  небі  зо́рі  ясні,
Дивовижні  і  прекрасні,
Які  висипані,  наче  з  решета́.
Усі  вони  непога́сні,
Королівства  мають  власні,
З  ними  неба  скатертина  золота.

А  у  небі  ті  зірниці,  
Наче  злото-блискавиці,
Що  зібралися  в  сузір’я,  мов  на  бал.
Місяць  –  їхній  стороже́нько,
Дарував  своє́  серде́нько,
І  зайшов  у  королівство  всіх  дзеркал.

А  у  небі  зо́рі  тихі,
Це  –  для  місяця  утіха,
Він  танцює  перед  кожною  із  них.
Зо́рі  ясні  утішає,
Жодну  він  не  обминає,
І  торкає  ніжно  зорів  золотих.

А  у  небі  ясні  зо́рі
Цілу  нічку  на  дозорі,
Місяченька  не  лишають  ні  на  мить.
Він  із  ними  все  воркує,
Кожну  слухає  і  чує,
І  ніко́му  їх  не  вдасться  розлучи́ть.

15.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР