*****
Роби, що вмієш ти робити.
Тому, що ще не вмієш, вчись,
Аби на цьому світі жити,
Як палко ти хотів колись
І щоби жити, як бажаєш
В час нинішній ти більш за все.
Якщо ж зусиль всіх докладаєш
Для цього, доля принесе
Його тобі, немов на таці.
Лиш рук своїх не покладай.
Старанно у постійній праці
До нього шлях свій прокладай,
Той шлях, яким йдучи поволі,
Долаючи завади всі,
Ти дійдеш до своєї долі,
Яка у всій своїй красі,
Яка у всій своїй пишноті
Тебе гостинно привіта
Удома, також на роботі,
Й уся буденна суєта,
А також всі твої клопоти
Закінчаться у тую ж мить,
Більш не тривожитимуть доти,
Допоки в світі будеш жить.
Й позбувшись темної напасті,
Її замівши всі сліди
У серці, житимеш у щасті,
Та не лиш зараз, а завжди,
Допоки серце буде битись
У грудях, до кінця життя,
Щоб ним цілком насолодитись
Перш, ніж ти підеш в небуття
Чи в інший світ, хто зна, можливо,
Та поки ще живеш на цім,
Своє життя, мов справжнє диво,
Щомить всмак проживай на нім.
Євген Ковальчук, 28. 06. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2023
автор: Євген Ковальчук