Я стояла і слухала Всесвіт.
Він зі мною дощем розмовляв.
Він казав мені дощ все омиє:
І гріхи, і страхи, і печаль.
Він сказав, заховає і сльози
Серед крапель небесної зливи.
Мовив він не існує загрози,
Той, яка би йому не під силу.
Він погладив мене по маківці,
Він голубив, торкався, ласкав.
Я молилась прозорій краплинці,
Щоби Всесвіт тебе захищав.
Він мені обіцяв, що поможе,
І запевнив грозою пролившись:
Вір, проси і любов переможе!
То ж, пишу я тобі, помолившись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2023
автор: Щукіна (Гордієнко) Ірина