Зі сну

Не  спиться…  Тобто  це  мені  не  сниться?
Недобре,  сумно  тут,  хоч  вовком  вий…  
Та  віра  у  дива    тверда,  як  криця,  -
Колись  прокинусь  я  у  сон  новий,
       І  буде  все    там    якось-то  інакше,
       Та  ще  не  уявляю  навіть,  як,
       В  миттєвості  пробудження  заклякши,
       В  очікуванні  первісних    ознак,  
Затримав    подих  і  замружив  очі…
І  ось  вона  прийшла,  жадана    мить,
Ніч  відступає  важко,  неохоче,  
Уява  нетерпляча  з  неї  мчить
       Туди,  де  сяє    по'лудень    нестерпний,
       І  лезами  вітрил      блакить  густа
       Посічена  на  вічний    червень-серпень
       Наза'вжди  без  умов  і  без  застав,
Де  вітер  з  моря  переповнить  груди,
Де  я  злечу  лише'  для  того,  щоб
З  застиглим    серцем  падати  в  нікуди,
В  нірваною  наповнене  ніщо…
       І    ось  впаду  на  дно  тієї  ночі,
       Та  в  інший  сон  порину,  як  завжди,
       У  сподіванні,  що  не  остаточний,  
       Бо  в  дійсності  нема  куди  ійти.


Інспіровано  атакою  кацапських  ракет,  16.05.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2023
автор: Алексей Мелешев