Нехай сідає сонце і без нас
І ходить місяць шпиньками по хатам.
Ми будем вічно танцювати вальс
І цілуватися до опіків, над садом.
І ці моменти істинно живі,
Залишаться у просторі між нами,
Краплинами дощу і пелюстками,
Хоч інші люди будуть на землі.
А ми підемо разом, чи окремо.
За небокрай, чи просто по життю.
Моє бездонне, волошкове небо -
Ти знаєш правду, як її люблю.
15.05.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2023
автор: Oleksandr Karmyshev