Єва

Єва  ходить  невпізнана  світом,
Позирає  довкола  –  довкола  діти.
Єва  гуляє  містом,  їде  трамваєм.
Ніхто  на  неї  не  дивиться,  не  помічає.
Всі  поспішають.

У  кожному  вона  бачить  свої  риси  –  
Всі  жінки  –  трохи  актриси,
Всі  чоловіки  –  трохи  нарциси.
І  всі  видаються  їй  гарними  –  просто  страх!
Такі  вже  вони  –  діти  в  материнських  очах.
По  безсонних  ночах.

Єва  робить  зачіску,  манікюр  і  тату.
Ходить  до  зали,  на  масаж  і  полденс.
Її  п’янке  тіло  викликає  в  правнуків  жагу,
А  в  правнучок  заздрість  і  незбувний  стрес.
 «Подивись  на  прес!»

Єва  ходить  до  супермаркету  по  обід  –  
Купляє  горішки,  йогурт,  банан.
Забуває  яка  валюта  тут  і  тепер  –  ліквід.
Читає  не  беджах  касирок  імена.
Яблука  промина.

Їде  по  волонтерці,  плете  сітки,
Шерить  по  соцмережах  черговий  збір,
Бачить,  як  зло  несе  течія  ріки,
Чує  –  ясніший  голос  небесних  лір.
Й  хрипить  вампір.

Інколи  заходить  в  безлюдний  храм,
Перед  вівтарем  п’є  імбирний  чай.
Дивиться  на  лики  дітей  й  золочений  крам,
Каже  Марії:  «доню,  ти  вибачай…
Не  скучай…

Бачиш  –  забули  мене,  забудуть  й  вас.
Шлях  до  Едемського  саду  їм  до  снаги.
Навіть  не  знають  як  близько  на  цей  раз.
Скоро  Змій  мертвий  впаде  –  і  помруть  боги.
Згорять  борги.

Єва  заходить  до  бару,  курить  айкос,  п’є  текілу.
Чоловіки  бажають  пригостити  –  розкішна  дама!
Та  Єва  дивиться  із  любов’ю  –  безгрішна  й  мила.
А  потім  всім  відмовляє.  Вона  не  спить  із  дітьми.
Чекає  Адама.    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2023
автор: МАКСИМ САЛЬВА