Якщо б нами завжди керували загальновизнані сенси
Багато взаємно потрібних ніколи б тоді не зустрілися
Ріки душ живих , але змерзших, ніколи б не скресли
І жодна мрія, жодна ідея
не набула достатньої стиглості
Все найдивніше, найщиріше і навіть безсмертне
Просто повільно затихло, не маючи змоги початися
Сміливу думку, напис, малюнок змусили б стерти
Не мав би продвження біль,
крізь який
проростає краса
Не було б майже нічого,нічого, що зараз радує очі
І деякі з нас навіть не народилися
Застигло б серце, що зараз коханням тріпоче,
Практичні роздуми вбили б
жагу добра
і справедливості
Не було б відчайдух, подвигів, наших героїв
Які живуть у вимірі, що недосяжний для зрадників
Тож жоден народ не звільнився без крові
Все б завмерло, стишилось,
урок не засвоївши страдницький
Та ти ж знаєш, що буденність не переможе ніколи
Хоча б тому, що світ тримається рухомою рівновагою
Статичне не спинить рух свободної волі
І звичне
ніколи
ніколи
для нас
не стане
звитягами
Прогрес- це історія викликів й винятків
І, попри вдячність живильному простору
Цей світ був би занадто сірим й слабким
І жодна країна,жодна людина
не стали б цільними,
не стали б дорослими
Тож і ти не бійся прийняти рішення,
Не бійся бути зараз і тут вразливим й нескореним
Дивись уперед, не думай про те,що залишено
Цей світ сміливцями і для сміливих
колись
і надовго
в любові
з натхненням
створений
©Олена Зінченко 18.05.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2023
автор: Zinthenko Olena