*****
Не знаю, в кого вдався я,
Чи в батька, чи у мати.
Покинула ж мене сім’я,
Коли життя надати
Наважились мені батьки,
Мовляв, і кволе, й хворе,
Життя важкії сторінки
Ніколи не поборе
І хтозна, може, й взагалі
Не виживе, бідага,
На цьому світі, цій Землі.
Й байдужість і зневага,
А не батькі́вські почуття
Їх серце полинили
Й мене, як надали життя,
Покинули, лишили.
Не сталося, однак, того,
Як думали, гадали
У світлу мить життя свого,
Коли мені надали
Його вони, бо наяву,
Хоч сміли залишити,
На світі досі цім живу
І далі буду жити.
І далі буду в світі цім
Я жити і творити,
Щоб міг я по собі на нім
Щось гідне залишити.
Адже я певен, кожен з нас,
Не лиш я, народився
На світ цей божий в певний час,
Аби на нім трудився,
Уносячи свій певний вклад
У нього повсякчасно,
Щоб жили всі в нім завжди влад,
Щасливо та прекрасно.
Євген Ковальчук, 04. 07. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2023
автор: Євген Ковальчук