Так було угодно Богу,
Щоб з"явились в світі ми,
Він відкрив для нас дорогу,
Щоб жили ми між людьми...
Все життя ми працювали,
Й незалежними були,
Білий світ цей розуміли,
І по - справжньому жили...
Непомітно постаріли,
Свої сили втратили...
Доброту не розгубили,
Й дітям все передали...
І онуків вже діждались,
Та і правнуки вже є,
І собі уже зізнались:
До кінця життя іде...
Та ми Віри не втрачаєм,
Все більш в спогадах живем,
Хоч, звичайно, добре знаєм:
Прийде час і ми помрем...
Це не дуже нас хвилює,
Усе має свій кінець,
Та і пам"ять ще малює
Життя нашого вінець...
Життя кожного - картина,
Батьки дали полотно,
Доля - рамку, життя - фарби,
Малювати нам дано...
Все в руках наших й мізках,
Богом нам усе дано,
Як самі намалювали:
Так тепер і живемо...
Так угодно було Богу,
Матерям нашим й батькам,
Ми пройшли свої дороги,
Дітям й внукам все віддам...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2023
автор: геометрія